Гарфанг, Чужа кров

Мов удар блискавки, так часом приходить кохання – і не перепона йому те, що вона вже має сім’ю, а він – з тих, чиє ім’я уголос не вимовляють… І падає на поріг разок намиста синього. Приходить чоловік, бо чекає на нього жінка. І кому дано судити, що має право бути на цьому світі, а що – не має? Від «вогняного змія» народила сина Горпина. Та не солодко доведеться на цьому світі хлопцеві, адже він – чужа кров. І все – й любити, й ненавидіти уміє тільки понад міру…